.

Крапка на цьому розвороті займає більше місця,
ніж Майдан на мапі України.

Надії. Досада. Ненависть. Біль. Ностальгія.
Розчарування.

П'ять років наші погляди були приковані до цієї крапки.

Прийшов час відірватися від неї і усвідомити,
що це усього лиш
КРАПКА.

ці слова відкривають друге число флешмобного електронного нерегулярника під гаслом «журнал за 24 години». ще у жовтні 2009-го пацанчики з МедіаНекст/Інтерньюз довели, що таке можливо, і читачам потім не соромно в очі подивитися :) і ось — вдруге. цього разу ще більший «прорив від Господа». журнал тримовний — кожен пише тією, якою звик. читайте, насолоджуйтеся, все безкоштовно — це волонтерський подарунок усім нам від учасників проекту.
issuu.com/24godyny/docs/24godyny-bez-pyati

чого варті хоча б «Життєві принципи» — добірка цитат вчорашніх кандидатів… :)

он мог легко делать 25 узлов,
мог легко завоевать приз «Голубая Лента Атлантики»,
но владельцы «Уолт-Лайн», кучка старых козлов,
решили: деньги важнее романтики…
© Андрій Родіонов


бачите, інколи в житті буває краще, ніж в сумній поезії — часом навіть просто навпаки. пам'ятаю, як одна людина їхала на ЄВС, і переймалася, що саме в цей час вдома була б неодноразова нагода добре нарубати капусти. а я відповідав, мовляв, капуста не втіче, а тут новий досвід, ідеали некомерційної добровільної праці і взагалі нове розуміння себе в комплекті дається :) певно, я таки був правий. але тепер оце гостюю у її волонтерському помешканні і несподівано й для себе бачу можливість непогано нарубати за тиждень, яку доведеться прогавити у зв'язку з відсутністю. хтозна, може комусь з вас пригодиться :)

отже, заробіток на виборах для англомовних.

( Читати далі )

перш за все, вітаю усіх, хто святкує, зі святом.

звичайно, "ніде так не п'ється, як в тихім бюрі, у «Нашім Поділлі» о пізній порі", і ніде так не святкується 19 січня, як на коханому Вишенському озері. але — слава Б-гу — тут, де я зараз, також є і моржі, і ополонка. туди я, власне, і поїду, щойно допишу цю чудову статтю :)

назагал польські моржі значно молодші за українських. але це не означає, що у них немає чому повчитися. ну от скільки не шукай, не знайдеш у українських моржів чогось такого:



у першоджерелі на цій карті кожен квадратик — не просто квадратик, а посилання на окрему сторіночку моржів.

( Читати далі )

отак живеш-живеш, і не знаєш, де життя тобі подарунок готує. а воно тако — раз — і підготувало :)

у кінці липня 2009-го притулив я на фестиваль «Свірж». може, ви чули — там трапилася певна niespodziewajka фінансово-організаційного плану, так що дуже багато людей (особливо серед тих, кого там не було) вважають, що фестиваль провалився. я так не вважаю — для мене він видався навіть більш ніж вдалим. значною мірою, звісно, завдяки товариським і доброзичливим людям, котрі мені там допомагали. одним з них виявився молодий черкащанин Сергій — він, як і я, був серед невеликого відсотку тих, хто залишився на фестивалі «до самого нікуди» — себто, до ранку третього серпня.

вже потім, читаючи живий журнал Сергія, я звернув увагу на дещо з дивовижних речей, які він туди викладає — а саме, на сторінки книги "Поради довгожителя" за матеріалами Андрія Ворона.

( Читати далі )

минулої п'ятниці майже випадково довідався, що у клубі «Ликенд» виступить гурт «Буряки». давно вже хотілося почути їх наживо, і ось :) пробачайте, як то кажуть, за нерівний почерк: там на початку запису трохи шумно, але це все одно краще, ніж попередні їх ролики на Ютубі.



( Читати далі )

у відгук на обговорення в коментарях — невеличкий роз'яснюючий матеріальчик про початок моржування.



( Читати далі )

«не все те, що не наука, неодмінно погано.
любов, наприклад, — теж не наука.
словом, коли щось називають не наукою,
це не значить, що з цим чимось не все в порядку:
ну просто не наука воно, і все!»
© Річард Філіпс Фейнман,
американський фізик, нобелівський лауреат

останнім часом в коментарях до деяких тутешніх статей про моржування та інші методи оздоровлення стали з'являтися натяки, мовляв, фігня це все, байки дідуся Панаса, і ні разу не наука. відповідати просто посеред коментарів якось немає бажання, бо складається враження, що автора запитання не цікавить зміст відповіді.

менше з тим, тема наводить на роздуми, які для когось-таки можуть бути цікавими. отже, наука і не-наука в питаннях оздоровлення: звідки ростуть ноги і що нам за це буде.

( Читати далі )

«Польсько-Німецька Співпраця Молоді щорічно підтримує понад 3600 польсько-німецьких заходів; у цих проектах бере участь понад 140 тисяч молодих людей на рік. Вік учасників — переважно 12 — 26 років. За останній рік понад 10% проектів, підтриманих PNWM, були проектами за участю третьої країни. У щораз більшу кількість проектів включаються партнерські інституції з України, Білорусі чи Росії» — Стефан Ерб

це невеличка цитата з елетронного нерегулярника "Magazyn Krzyżowa", свіженьке число якого вийшло сьогодні (отут, польською мовою). одна з статей цілком присвячена використанню польсько-німецьких здобутків у галузі молодіжних обмінів на користь східних країн. та й взагалі цього разу журнальчик містить чимало матеріалів, так що запрошую до прочитання, як то кажуть, з бегіну по енд, тим більше, що я — один з підпільних співавторів.

а взагалі-то це я ось до чого веду: з 14 по 17 березня 2010 року у Кшижовій відбудеться семінар «З двох зроби три — як організувати тристоронню зустріч молоді?». Обговорюватимуться можливості і організаційні аспекти тристоронніх зустрічей молоді. До участі в семінарі запрошуються вчителі, педагоги, а також інші аніматори шкільних обмінів, зацікавлені у налагодженні тристоронньої співпраці.

отут — інформаційна листівка, а тут — заявка на участь.
дохла лінія: 22 січня 2010 р.

сенсація! як повідомляють авторитетні джерела, Христос народився!

незважаючи на те, хто до якої церкви належить (або ж не належить ні до якої), нехай цей день стане для нас ще однією нагодою відчути у собі свято, запросити одне одного на чай з печивцями, сказати одне одному якісь змістовні слова, подумати разом про щось світле.

а я просто додам одну різдвяну фоточку з моєї недавньої познанської експедиції, а для більшої насолоди від її перегляду — ще й музичний супровід у вигляді однієї з моїх улюблених різдвяних пісень.


м. Познань, площа Старий Ринок

Міжнародний Дім Зустрічей Молоді у Кшижовій (Польща)
сердечно запрошує на семінар RYLA (Rotary Youth Leadership Award)

Тема: спільна історія на прикладі Вроцлава.

Дата: 18 — 21 березня 2010 р.

Місце: Міжнародний Дім Зустрічей Молоді у Кшижовій, www.krzyzowa.org.pl

Умови участі: вік 18 -25 років, добре володіння німецькою мовою.



( Читати далі )

но долго ль им собираться —
компас, планшетка да борода —
лишь детям да рудознатцам
нужны изумрудные города.
© Олег Медведєв

...і от я тут сиджу, а десь зовсім неподалік, у Познані, — одна з авторок Мого Подільського Майдану. справжня, без рейтингу і аватарки. це ж її можна обійняти і подивитися в очі. це ж можна разом блукати засніженими вулицями, час від часу зупиняючись, аби клацнути якийсь неоковирний знімок. це ж можна зайти в який-небудь заклад з серії «устриці для оленів», взяти по тарілці гарячого хавчика і за цим ділом обговорювати, як класно, що у нас є сайт громадської журналістики!

ну що робити в такій ситуації? правильно, зайти на pkp.pl, подивитися, коли найближчий поїзд, сісти на автобус, пересісти на інший, потім швидко-швидко на перон, і — вже в останню хвилину — застрибнути у вагон поїзда…

стоп, а як же квитки? — може виникнути логічне запитання. спокійно, польська залізниця розуміє і підтримує навіть таких персонажів, як я :)

про те, що зображено на ілюстрації — читайте далі.



( Читати далі )

1 січня цього року відійшла у кращі світи Фрея фон Мольтке, що до цього часу була живим символом Фундації «Кшижова», і взірцем опозиційного духу взагалі. ще трохи,
і Фреї виповнилося б 99.

в роки Другої Світової, разом з чоловіком Графом Гельмутом Джеймсом фон Мольтке, вони заснували таємну опозиційну групу — Kreisauer Kreis, або ж Коло з Кшижової. так склалося в моєму житті, що я не раз бував у будинку, де колись збиралася ця таємна група; тепер це Місце Пам'яті.



( Читати далі )

як показало моє недавнє опитування, деяку частину тутешніх дописувачів цікавлять ресурси, присвячені вдосконаленню володіння мовою. що ж, freely I've received, now freely to give, як казав Matt Redman.

чи підспівувала в дитинстві ваша душа заставці радіожурналу «Слово»? чи траплялося вам устругнути в шкільному творі таке слівце, про існування якого раніше не здогадувалася вчителька? чи читали ви колись, засмагаючи на морському узбережжі в компанії трьох чарівних панянок, «Український правопис»? чи вгепували ви колись цілу свою підвищену стипендію в українсько-український тлумачний словник? чи пакували ви причандалля для моржування у виграний на конкурсі імені Петра Яцика рюкзачок? чи стрибали ви колись на радощах, що вдалося позичити у бібліотеці юзаний томик Антоненка-Давидовича?

якщо «так», то вітаю: ви — це я :) якщо «ні» — все одно вітаю: знання, які колись по крупинці збиралися роками, тепер до ваших послуг — усі й одразу :) під катом — деякі цікаві посилання
на тему мови.

( Читати далі )

треба віддати належне Моєму Подільському Майдану - він таки надихає на думки і нові теми. а оскільки реалізовую я їх поки що з невеликою швидкістю, пропоную вам, шановні відвідувачі, самотужки вказати, які теми у моєму виконанні вам було б найцікавіше почитати :)

почну здалеку. був у нас колись в університеті один складний, але цікавий високоінтелектуальний предмет. курс складався з двох частин, кожна за окремою основною книжкою. ледве я просік фішку і став крутим дядьком в першій частині, як розпочалася та друга, і здавалося, що це повний капець. кожного разу, як брав до рук другу основну книжку, перекладну, ще в кінці Союзу видану, ставало мені трохи сумненько.

автор книжки мав прізвище Братко. і от одного разу, певно, після чергового сеансу напруженої інтелектуальної роботи, дивлюся на обкладинку і розумію: ёма народ, це якщо б дві букви в кінці поміняти, то чувак би звався БРАТОК!!! на полях свідомості промайнули тіні того, що я пам'ятав про техніку перейменування з психотехнічної системи Симорон, і на душі зробилося спокійно і сонячно. ясний перець, після цього випадку другу частину курсу я зрозумів ще швидше, ніж першу, пояснював потім ту хрінотінь половині своєї групи, і закріпив велику повагу до себе у викладача :)

до чого це я? а, ось до чого. в Україні триває передвиборча кампанія; відомі прізвища багатьом вже, певно, сидять в печінках і жодної бодай трохи світлої емоції не викликають. тим часом, на славетному УкрБаші вже давно тривають «альтернативні вибори», мета яких одна — здоровий сміх.

( Читати далі )