Багато на що здатні люди, аби здобути вищу освіту, вивчити своїх дітей, онуків. Згодом влаштуватися на гарну роботу, мати пристойний заробіток, забезпечувати себе та своїх близьких. Так ось, хочеться зупинить і дізнатись, на що саме, заради гарної кар’єри йдуть вчорашні випускники, нинішні абітурієнти, завтрашні студенти.

А йшли вони здавати документи на вступ з 4 години ранку, займаючи черги під стінами Вінницького національного медичного університету ім. Пирогова, та мало не брали його штурмом. Черги нараховували в собі до 250 чоловік.

Приймальна комісія працювала не до 17 години, як мало б бути, а до 19-20 вечора.

Для прийому документів в університеті було відведене місце за скляними дверима, куди не пускали батьків, що в більшості випадків полегшувало та прискорювало заповнення документів на вступ. Студенти першого курсу під пильним наглядом голови студентського самоврядування допомагали абітурієнтам правильно заповнювати усі документи. Деякі батьки милувались таким порядком і навіть просили книгу відгуків, аби написати подяку керівництву. Голова приймальної комісії залюбки погодився співпрацювати з громадськими спостерігачами, запрошував бути присутніми на процедурі прийому заяв. Та й взагалі давав “зелене світло” на будь які їхні дії.

Не виключенням було і спілкування із абітурієнтами.

Одні багато та наполегливо вчились: репетитори, підготовчі курси, безсонні ночі за книжками, тільки б вступити у обраний університет. Інші розраховують тільки на кошти батьків і вступають на контрактну форму навчання.

Багато в цьому році і дітей-інвалідів, сиріт, чорнобильців, які при вступі мають певні пільги. Та хіба ж хтось казав, що діти-сироти не можуть сидіти цілодобово за книжками, і чому було б не зробити для дітей-інвалідів безкоштовні державні курси, де вони могли б підтягуватися з тих предметів, які потрібні для вступу? Такі заходи вирішили б багато питань з приводу вступу. Діти не відчували б себе обмеженими і не вирізнялись з-поміж інших. А вони зовсім не хочуть вирізнятися і потребують до себе однакової уваги нарівні з усіма.

Окремої уваги заслуговують ті, хто не належить до жодної з категорій пільговиків, але вступає на пільгових умовах. Як це, спитаєте Ви? А ось як. Під час громадського спостереження, зовсім випадково довелось почути розмову між мамою та донечкою-абітурієнткою у Вінницькому медичному національному університеті: «мамо, навіщо ти з мене зробила інваліда, я не хочу у 17 років бути ненормальною».

Коли сім’я зрозуміла, що їхню розмову було почуто, враз вибігли з приміщення «універу», навіть не подавши вже готовий пакет документів.

Звичайно, кожна довідка, кожен папірець буде ретельно перевірятись на предмет підробки. Звісно ж, це додає роботи багатьом організаціям. Хотілося б вірити, що будуть покарані не тільки ті, хто виписував фальшивки, але й ті хто ними скористався.

Взагалі, порівняно з минулим роком, у 2009 пільговики займають 70% бюджетних місць у державних університетах, відповідно відмінникам, які набрали високі бали під час тестування, доведеться знаходити останні копійки, щоб вчитись і здобувати професію.

Але не всі обдаровані й талановиті діти мають кошти, вони ж розраховували, що потрібні державі.

До того ж «копійки» у цьому році зовсім не маленькі. Так, щоб провчитись один рік на першому медичному факультеті у Вінницькому національному медичному університеті, потрібно 12000 гривень. А щоб у майбутньому лікувати зуби — 16500.

Погодьтесь, що не всі батьки змогли б забезпечувати своїм дітям таке навчання.

Звичайно, багато хто має останню надію, що пільговики, загалом як і всі цьогорічні абітурієнти, подавали заяви до десятків навчальних закладів і до половини з них вступили.

Але ж навчатися будуть в одному. Відповідно знову почнеться конкурс уже між тими, хто у списках рекомендованих до зарахування. І, за правилами, спочатку зараховуються на бюджет, а тільки потім на контрактну основу.

Навіть наш міністр освіти пан Вакарчук, виступає за те, щоб зменшити частину соціальних пільг при вступі, а ось президент не погоджується і виступає проти відміни пільг, довіряючи міністру освіти врегулювати це питання.

В ході спостереження за перебігом вступної кампанії та спілкування з майбутніми студентами було багато почуто про тестування, якому не довіряють приблизно 40% абітурієнтів. Діти хочуть показувати свої знання не тільки на той момент, коли проходить ЗНО, коли вони знервовані та не зібрані. Багатьом хотілось пройти додаткову співбесіду, показавши свою ерудованість, знання урізних напрямках.

Найбільш корумпований, за їхньою думкою, буде саме той період, коли зі списків рекомендованих будуть складатись списки зарахованих. Саме в той час будуть діяти хабарі та кумівство. І невідомо, за якими балами та критеріями будуть відбирати наступне покоління студентів.

Отож хочеться побажати усім тим, хто з вересня-місяця почне називатись студентом, не йти в академ-відпустки через брак знань, а показати найкращі результати, підтвердити гарними заліковками те, що вони не просто прийшли до університетів “просиджувати штани”.