отак живеш-живеш, і не знаєш, де життя тобі подарунок готує. а воно тако — раз — і підготувало :)

у кінці липня 2009-го притулив я на фестиваль «Свірж». може, ви чули — там трапилася певна niespodziewajka фінансово-організаційного плану, так що дуже багато людей (особливо серед тих, кого там не було) вважають, що фестиваль провалився. я так не вважаю — для мене він видався навіть більш ніж вдалим. значною мірою, звісно, завдяки товариським і доброзичливим людям, котрі мені там допомагали. одним з них виявився молодий черкащанин Сергій — він, як і я, був серед невеликого відсотку тих, хто залишився на фестивалі «до самого нікуди» — себто, до ранку третього серпня.

вже потім, читаючи живий журнал Сергія, я звернув увагу на дещо з дивовижних речей, які він туди викладає — а саме, на сторінки книги "Поради довгожителя" за матеріалами Андрія Ворона.

можливо, в когось виникне інстинктивне бажання сказати: ну і що тут надзвичайного, ну прожив собі дідо 103 роки, ну залишилися після нього якісь поради, не завжди навіть застосовні в сучасних умовах — такого зараз повно. стривайте, не все так просто.

по-перше, у Андрія Ворона ніхто тих речей не випитував. книга народилася з його приватних записів, першим і головним адресатом яких був він сам:

Прагну, щоб кожен день залишив по собі любовно зроблене діло, набуте знання, якесь добре зусилля над собою. Так за роки, десятиліття я перекраяв себе заново, зародив у собі нову людину.

тож у цій книзі не знайдете штучних теоретизувань і вимушених висновків: ці слова — не лише результат, а і причина активного і творчого довголіття мудрого горянина.

по-друге, це книга, що називається, поза часом. яким чином проста людина без спеціальних освіт і всіх цих наших інтернетів на старості років змогла висловити найпрогресивніші думки з питань збереження і постійного поліпшення власного здоров'я, а також нестворення собі психологічних проблем — мені не відомо. проте я знаю, що так буває :)

ну а по третє, згадується відома хохма з манулом: "бачили цього кота?… БО ВІН НАДЗВИЧАЙНИЙ! :)" так і цю книжку хочеться читати і перечитувати, ділитися нею з оточуючими. чому? бо вона нетутешньо класна: автор не вигадує, а знає, що написати, рубає простими і сильними фразами прямо у серце читача. хочете це відчути? фірма, як завжди, нічого й нікому не гарантує, але маєте чудову нагоду. скажіть амінь, нах! :)

а я лише ще раз подякую Сергієві (нє, цим разом не SerYojik'oві) за знайомство з матеріалом, і не втримаюся, аби не процитувати ще щось із цеї чарівної книжки:

Для себе я маю ще й 11-ту заповідь: не бійся. Нічого не бійся. Не бійся хвороб, вони гартують тіло і душу. Не бійся невдач, вони гартують волю. Не бійся старості — і вона не обтяжить тебе. Не бійся смерті — і вона тебе не засмутить…
Треба знати, яким ти хочеш бути і що робити. Так і чини. Так і йди по життю. І так тобі буде.