Вільний джаз без зупину

Блоґ Lorna

Нескінченно-різнокольорова музика лилася у вуха тих, хто прийшов послухати джаз у виконанні Тетяни Балакірської та музикантів Free-Spoken Band.

Розтрощені барабани під гучне улюлюкання та оплески і троє божевільних музик, що відверто насолоджуються валянням дурнів – така картина постала перед очима відвідувачів клубу Portal наприкінці концерту. А як все починалось: троє інтелігентних хлопців у чорному та боса співачка вийшли на сцену та грали музику, текучу та пластичну, м’яку та легку.

Все, про що співала Тетяна Балакірська у першому відділенні, було про кохання і голос її був коханням самим. Чуттєві блюзи та ніжні балади: біль та радість, смуток та втіха. Пронизливий голос бездоганною англійською веде розповідь під гармонічний супровід музикантів і все, що можеш відчувати під ці звуки, це щастя. Саме так воно звучить: невимушено та виразно.

Співаючий головний редактор національного українського джазового порталу Uajazz.Com після концерту трохи розповіла про себе у джазі та джаз у собі.

— С чего начался джаз для Вас?
— Для меня всё началось с George Benson, а именно песни «This Masquerade». Вот с такого поп-джаза у меня и началась любовь к джазу вообще.

— Какую музыку вы слушаете кроме джаза?
— Я очень люблю соул, фольк, фьюжн всякий, а иногда и реп могу слушать. Много слушаю канадских исполнителей. А ещё, снова хочется вернуться к корням, и слушать классику.

— Расскажите, пожалуйста, о своем первом выходе на сцену в качестве исполнительницы?
— Мне было тогда, наверное, лет пять. Ну, а профессионально я музыкой занимаюсь и зарабатываю себе на жизнь с 14 лет.

— С чего началось ваше знакомство с группой Free-Spoken Band?
— Я была экспертом в жюри международного джазового фестиваля «Усадьба джаз», а они подали туда заявку. Когда я впервые их услышала, то была удивлена тому, что до тех пор ничего о них не знала. На фестивале они взяли один из призов, а после этого приехали к нам на фестиваль в город Дубна Московской области и с тех пор мы стали дружить. А буквально месяц или два назад родилась идея нашей общей программы и сегодня в Виннице фактически её премьера в Украине.

— Очень хотелось бы услышать ваше мнение о винницком джазовом фестивале. Бывали ли вы у нас на днях джаза в Виннице?
— Бывала несколько раз. Уровень винницкого фестиваля довольно высок, хотя бы потому, что прямых трансляций джазовых фестивалей практически нет нигде в Украине. Серьёзный уровень у фестиваля и в международном плане: приезжали такие личности как Аркадий Шилкопер, известные музыканты из европейских стран и не только. Вот только одно «но»: в последние годы стали всё чаще приглашать артистов, которые к джазу вообще никакого отношения не имеют.

— Чего вы ждёте от фестиваля «Джаз Коктебель» в этом году?
— В первую очередь общения! Там ежегодно собирается удивительная музыкальная тусовка, будут люди, которых я уже не видела много лет, множество друзей. Ну, и, конечно, хочется успешно выступить вместе с ребятами на большой сцене фестиваля, которая расположена прямо у моря.

А от у другій частині концерту Free-Spoken Band одразу ж показали свою рокову складову, недарма їх стиль називають джаз-роком, або й хард-роком. У їх заплутаних мелодіях та хаотичному інструментуванні є природність та спрага творити нові звуки тут і зараз, імпровізувати, вільно та сміливо, оригінально та своєрідно поєднуючи непоєднуване.

Гітарист Антон Ілєнков захоплююче вправляється з гітарою, Александр Булатов бас-гітарою завдає ритм, а в глибині сцени біснується за барабанною установкою Ігнат Кравцов. Поступово імпровізи перетворюються у шквал звуків та енергії, на сцені твориться справжнє божевільно-ексцентричне шоу. Голосна та весела какофонія, дикий перформанс, у якому все сценічне приладдя стало іграшками у руках навіжених музикантів. І все: збирайте мотлох на який усіх порвало. Щирий захват від талановитих та неординарних Free-Spoken Band.