Якось блукаючи за посиланнями в мережі, натрапив на отакий ось Список, а точніше, календар прогнозів минулих і майбутніх «кінців світу». Виявляється таке прогнозування започаткувалось ще з перших століть нашої ери в міру розвитку есхатологічних уявлень. Із цього списку чітко видно, що розпочала цей цикл пророцтв, звичайно ж, церква. Пізніше есхатологія послугувала чудовим інструментом маніпуляції у різних новостворених релігійних течіях, і природно, що кожна із них мала своє тлумаченням кінця світу і час його настання.
В часи середньовіччя християнська церква почала потроху прибігати до вчень астрономії та астрології, попри всю їх єретичність. Схоже, що це було зумовлено все-таки певним впливом гностиків та неоплатоніків (Див. Феномен та еволюція візантійського неоплатонізму , Середньовічна філософія ). Наприклад, Папа Сильвестр ІІ, Іоанн ХІХ, Іоанн ХХІ, Сікст IV та інші, залишили об’ємні праці з астрології і астрономії (Див. История отношений христианства и астрологии ). Все це потрібно було для вироблення власного, в дусі церковної есхатології, астрологічного прогнозу всупереч єретичним астрологам і астрономам. Церква створювала власних астрологів, які однак притримувались релігійних догматів і не шкодили вірі. Тому в різні періоди середньовіччя офіційні пророцтва стосовно кінця світу лунали то від духовних пророків, то від астрологів, але католицька церква використовувала однаково як ті, так і ті.
Дещо пізніше, із добою відродження, а потім просвітництва, пророцтвами займаються здебільшого філософи та математики. Їх спалюють на кострах, але вірять їм все одно. Потім, у XVIII-XIX ст., виникають нові релігійні течії та секти. Популярності набирає спекуляція на апокаліпсисі. Деякі культи лише для цього і створювались, щоб підготувати людство до загибелі, або до порятунку праведників. І ця ера апокаліпсису не закінчується до наших днів. А лише посилюється. Релігійні адепти обіцяють з року в рік «кінець світу», щоб тримати своїх вірян купи. Вони тлумачать, що саме їх релігія може якісно провести праведників у невідоме безсмертне царство, або поселити їх на зовсім новій землі, де вирує щастя і добробут. Люди вірять, і не жалкують для цього ні коштів ні сім’ї, нічого.
Візьмімо хоча б до уваги Свідків Ієгови. З часу виникнення секти (1870-ті рр. ХІХ ст.) і по наші дні, вони передрікали людству щонайменші десять «кінців світу». Кожне невдале пророцтво вони трактували як Божу милість, яку Бог дарував землянам ще на деякий час і цим не допустив «кінця світу». Але кінець цієї милості мав закінчитись однак новим пророцтвом, що Єговісти пророкували своїм вірянам. І так було в 1870-х роках, 1914, 1915, 1917, 1918 роках, потім 1925, 1940-х роках, 1975, і тепер вони чекають уже черговий «кінець світу», який от-от має настати. (Див. Есхатологія Свідків Ієгови і таблиця зміни їхніх представлень кінця світу )
На сьогодні в кожній з європейських держав, поряд із традиційними віруваннями, поширюються також так звані нетрадиційні культи, або неорелігії (релігії нового часу). Їхнє поширення почалося в останній чверті ХХ століття. І хоча за своєю організацією і способом життя ці релігійні організації різняться, спільними для них є: використання сучасних інформаційних технологій, спрощення ритуалів, універсалізм, відкритість для послідовників різних релігій і релігійно-філософських систем, орієнтація, передусім, на молодь та достатньо освічену частину суспільства. Прикриваючись іменем Бога, пророкуючи швидкий кінець світу, претендуючи на роль єдиних «рятівників людства», дуже часто такі секти ведуть кримінальну діяльність, встановлюють психологічний контроль над послідовниками, маючи на меті заволодіти їхнім майном, ведуть боротьбу із традиційними церквами, звинувачуючи їх у сатанізмі тощо.
Сьогодні навколо нас розвелось надто багато високодуховних кретинів, які схоже дуже розчаровані браком катастроф на стику християнських тисячоліть, а також тим, що 11 вересня заскочило їхніх гуру зненацька. Тому вони вишукують іншу зручну дату, на яку можна було б призначити кінець світу. Кожного разу з його наближенням різко збільшується розмір пожертвувань на церкву. Навіщо економити, коли все одно незабаром помреш? Мало того, можна ще й набратися досхочу боргів, бо ж все одно віддавати їх буде нікому. Тому старий трюк із кінцем світу завжди буде молодим. Стереотипи вічні.