Спробуйте закрити очі і пригадати… школу. Хтось розплився у посмішці, хтось здригнувся, хтось байдуже перейшов на іншу тему.
Що примушує нас виявляти такі різні емоції? Гарна дружня атмосфера або оте насильство, про яке зараз так часто чуємо звідусюди.
Довелося мені пережити у житті «шкільне мандрування»

Кожна підкинула унікальний досвід, вірніше три досвіди.
Будучи звичайною дівчинкою, ніколи особливо не задумувалася про визначення поняття «насильство», а просто знала: б«ють — дай здачі, так навчали в тій же школі. Щодо словесних образ — мабуть, і вам таке закидали:»їй слово — вона десять!" Треба було виживати!
Але добре, повернемося до школи.
Саме у 1-2 класі я особливим чином відчувала зневагу моєї першої вчительки щодо мене: це було моральне та фізичне насильство. Отак і навчилася! Якщо вчитель — зразок для усіх — таким чином ставиться до дітей, значить нічого такого поганого в цьому бути не може.Тонка дитяча душа не витримала натиску і увібрала усе… не дуже гарне, світле і добре.
В наступній школі я процшла всі «дантові кола» і побувала неопосередковано в ролі жертви, яка плавно перейшла у роль насильниці, переслідувачки і вірогідної захисниці. І щодо однокласників, і у стосунку до вчителів. Спрацював ефект помсти, мабуть. Не гарантую.
У треьій школі прийшли нарешті вони — толерантні, дружні і демократичні відносини між учнями та вчителями. Якась незвідана сила повернула мене у соціальні межі суспільства і повела мене у палати педагогічні, як не дивно.
Ось така слізна історія.
Сьогодні ситуація в школах не дуже змінилася, хіба більш жорстокі вияви знущань. Як часто ми чуємо: вчитель побив учня, учні з«ясовували стосунки за школою, через моральні знущання дитина повісилася, учень загинув від отриманих травм…
Насильство у школі отримало нове обличчя чи нові форми?
Що ви про це думаєте? З якими ситуаціями стикалися ви? До яких дій вдавалися?..
Яка для сучасних школярів може бути альтернатива сваволі сили над іншими?