актуальна тема, цікаві думки… я за перехід армії на контрактну основу. вважаю, що наші вояки повинні вміти захищати свою країну а не відгортати сніг на вулицях, для цього є комунальні структури

дуже добре, що ми почули думку тих, хто не служив у армії. може варто опитати ще й інший бік- мужчин, які відслужили?

Можливо, та вибірка молодих людей віку 18-25 років найдоречніша. Їм служити, їм обирати, далеко не кожен з них відмовиться від служби у армії, умови були б тільки кращі! Та й думки у них різні, аргументовані.

а пурква зав. кафедрою не підписана? :)

P.S. щойно заради цікавості вбив в гугель назву кафедри, і вилізла її стаття в Імпульсі за травень 2009: «Сподіваємось, що серед наших «олімпійців» незабаром з’явиться і той, хто продовжить традицію, започатковану випускником ІнІТКІ svetophil'ом...» :)

як мама людини, яка за законом має йти до армії, скажу — армія має бути контрактною. а в контракті не має бути пунктів — прибирати сніг/сміття, будувати дачу генералові/прапорщику, чистити туалети/бараболю і т.п. І тоді до війська підуть люди, які можуть сказати, що вони професіонали. До речі. Іще одне — не розумію — чому у нас чоловіки зобов*язані захищати батьківщину, а жінки (в переважній своїй більшості) можуть її лише любити?

от з вашої полеміки тут вище випливло моє бачення того, якою повинна бути контрактна армія. але трохи історії. я виросла в мікрорайоні, що межував з військовим містечком. отож мала там багато друзів. в дитинстві вражало, як заможно вони жили порівняно з моєю родиною (хоча батьки були не рядовими інженерами). ставши старшою почала звертати увагу на отих офіцірів, про яких ви тут писали, як вони увечері після служби збирались у такому собі генделику під назвою «вітерець», що стояв поруч зі стадіоном, який добре було видно з мого вікна, а розходились додому вже сині. хоча через цю синь часом ще можна було відслідкувати неабиякий інтелект. ще мої однокласники, які пішли до військових училищ, могли б позмагатись в ЩоДеКоли і навіть зайняти там нефігові місця попри те, що кожне наступне покоління військових найбільш вдосконалювалось в буханні. отакий образ радянського офіцера сформувався у моїй уяві ще з дитинства. а ще кількома роками пізніше звернула увагу на їхніх дружин, які в більшості своїй були малограмотними вихідцями з всяких кацапетовок та мухосранськів, але мали пиху не меншу, ніж столична богема… потім у війську служили мої брати. і я дізналась, що таке «від паркана і до обіду»… набагато пізніше під час різних просвітянських заходів, які проводились за участі офіцерів вінницьких військових частин, зрозуміла, що рівень інтелекту сьогоднішнього молодого українського офіцера не набагато вищий від рівня петеушника періоду моєї молодості… чому він може навчити солдата?..
а з пам*яті виринає образ офіцера, який колись давно сформувався в уяві під впливом літератури. неважливо, чи то був декабрист Пестель, чи сотник Вишиваний, але саме таким я б воліла бачити українського офіцера — освіченим, культурним, національно свідомим… ось такої реформи НМД потребує наше військо. а коли будуть такі офіцери, то й з матчастиною буде наведено порядок. адже справжній офіцер не з*являтиметься синім і в однострої в громадському місці, не нестиме додому патронів (про акаеми навіть мовчу), не продаватиме за дві тисячі баксів державної таємниці, не-не-не… ще багато не… тому що буде реанімоване таке поняття як «офіцерська честь». без такої реформи всі інші — то просто просирання наших податків…

з однії сторони контрактна армія це добре: тим, що вона буде спеціалізована*
Але піднялося питання про те, що Україна не осилить її у фінансовому плані* над цим питанням треба задуматись.

З другой сторони зазар не проблема «відмазатись» від армії… одже туди і так будуть ідти ті кому це потрібно!

якби армія була професійнв. я б теж туди пішла, нехай мене навчать…