і ще… агрументуй, пліз думку про взаємозв*язок «дратує-неправий».
з якої пори аргументація стала ознакою неправоти?

друге речення не випливає з першого. кажеш, що вчився у ВНТУ, а предмети, пов*язані з логікою, мабуть, прогуляв :)

аргументація — це круто. це в чистому вигляді пояснення іншим своєї позиції без встрявання з ними у суперечку (може, ти дивився колись фільм Thank You for Smoking — протягом фільму батько-піарщик небезуспішно вчив цьому сина). але якраз для цього потрібна максимально твереза голова. ти ж тут згадуєш саме про роздратування — пряму дорогу до «аргументації» в стилі Цікавої Особистості і Антона Уральського.
це фундаментально різні підходи, і саме це я мав на увазі.

характер… досить об'ємний термін. те, на що ти насправді маєш дуже невеликий вплив, — це твій тип інформаційного метаболізму. усі ж додаткові аксесуари, які до нього прикручено, при бажанні підлягають зміні — наприклад, шляхом детального і різнобічного розгляду того, як вони працюють.
якщо можна, особисте питання: Трансерфінг Реальності читав/слухав колись? :)

про Франка… у дуже багатьох людей — навіть зараз скажу небезпечне слово — у більшості
бувають такі періоди, коли треба, майже необхідно кимось себе бачити. і якщо вибір лежить саме між Франком і Хантером Томпсоном, то так на хлопський розум, краще вже бути генієм духу — Франком, ніж психом-невдахою — Томпсоном, котрий так старанно заправляв свої баки страхом і огидою :) жодною з цих відомих персоналій, звісно, насправді стати не вдасться, а от тенденції можуть сформуватися цілком реальні. головне, щоб людина не уявляла себе птахом миру, а якщо вже уявить, то не сильно гадила іншим на голови. але й в такому разі можна не нервуватися, а вжити яких-небудь дієвих заходів.

і, нарешті, молодіжка. ти, можливо, хочеш сказати, що в ній є своя інертність і сірість, чи щось в такому дусі. але тоді, за всіма законами фізики, знайдуться у ній і свої молекули з підвищеною енергією, які нарешті вирвуться геть і сформують свою «окрему нішу» з блекджеком і курвами з шахами і поетесами. якщо з цього боку дивитися, то чим більше молодіжки, тим краще.

(ледь процитував про глибину сибірських руд і дум піднесене стремління)

Як на мене, «потужних сайтів» громадянської журналістики не існує. Існує та або інша спільнота потужних гормадянських журналістів, яка на певному відрізку часу утворилася на певному ресурсі. Але не факт, що саме там вона буде діяти завжди. Це залежить від спільноти, а не від ресурсу (хоча й адміністрація може «на правах господаря» дбати про те, щоб цікава тусовка збиралася саме у них).

А звідси — й відповідь, чому у нас Інтернет (і громадянська журналістика) є «молодіжкою»: тому що саме така спільнота природнім шляхом склалася у «нашому» інтернеті і почуває себе потрібною та комфортною. І я у своїх 45 років (та й ще чимало моїх ровесників) відчувають тут себе на своєму місці, не намагаючись «підмолоджуватися», а просто відчуваючи себе серед людей свого кола, своїх життєвих принципів.

Справа не стільки в «особливостях» вітчизняного Інтернету, скільки в якихось таємничих :)))) процесах самоорганізації суспільних груп… Але це IMHO…