Історія одного ранку

10:00 Чоловіку біля метро Палац Україна стало погано.
10:01 Викликаю швидку. Ніхто не знає, що робити. Можна його рухати чи ні. Він лежить на холодній землі, -13 на вулиці.
10:10 Передзвонюю в швидку. Мене перекидаають від оператора до оператора. Врешті на саму швидку перемикають. Повторюю історію, ще раз повторюю адресу. Мені кажуть, що швидка на виїзді, зараз спробуємо пришвидшити.
10:20 Якийсь хлопчина передзвонюює в швидку. Йому кажуть, що виїхала.
10:30 Чоловіку закрили очі. Приїхали з його роботи. Залишатися не було сенсу, я пішов на роботу.
…
12:30 Колеги ходила на обід. Сказали, що чоловік і досі там лежить, а біля нього стоїть сумний міліціянт.
  • +1
  • 23 грудня 2009, 09:59
  • sashko

Коментарі (2) вконтакті (0) facebook ()

Коментарі (2)

RSS згорнути / розгорнути
+
0
Якшо чесно, то для Києва це не є надто нетипова картина. Людей океан, навіть не море, відповідно, всім є діло лиш до себе. Це у провінціях троха з цим дєлом ситуація краща і то… байдужієм, таваріщі. 2 роки тому в Києві на вході в метро товклися двоє через дівчину. До крові. Пройти не було як, стільки глядачів зібралося. Корида їм, панімаєшлі…
avatar

liupoczka

  • 23 грудня 2009, 10:14
+
0
інша, дуже стара історія. колись подорожували з подругою Кримом. Подруга із Франції. Одного разу побачили, як хлопчині стало зле. Мішель діяла як Чип, Дайл та Гаєчка разом взяті, реанімуючи того бідаку. Потім на мої щирі захоплення сказала, що таким діям їх вчать у школі. У мене був шок, тому що вона зреагувала моментально, діяла професійно. Виявляється — у них школа набагато потрібніша, аніж наша
avatar

Tin_chiyogos_tata

  • 24 грудня 2009, 10:31

Тільки зареєстровані й авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
Блоги, Блог Сашка, Історія одного ранку