Ансамбль спортивно-оздоровчого танцю „Перкалаба” привіз у подарунок неслухняним різочки на Миколая та дві години танців до упаду.
До свята Миколая Вінниця отримала довгоочікуваний подарунок від агенції „АртПоле” у вигляді сольного концерту шибайголів з славетної івано-франківської „Перкалаби”.
Вглибині темної сцени на екрані починається музичне відео, в якому дивні дядьки стрибають з човна у воду. Поступово сцена висвітлюється, вітаючи появу скрипаля, трубачів, ударника, басиста та цимбаліста, виходить колоритний соліст і, з покликом „Чидро!”, дійство розпочинається. Незнайомий з „Перкалабою” глядач (чи є такі?) запитає себе: чи ж вони не божевільні? Такі вони і є! А ще вони розповсюджують своє божевілля на всіх навколо!
Цимбали вистукують шалені ритми, тромбон реве, скрипка грає, люд веселий гуляє. Вінниця божеволіла, всидіти було просто неможливо – ноги самі просились танцювати. Запальні танці та голосні вигуки, шалений драйв та повний відрив. Саме цієї галасливої та бадьорої музики бракувало щоб струсонути зимову тишу та оціпеніння, згадати безтурботне літечко у наметах, що смажаться на сонці на галявині фестивалю „АртПоле”.
Так само як важко зупинити снігову лавину з карпатських гір, так невпинною є і божевільна хвиля енергії хлопців з „Перкалаби”, що накриває всіх присутніх у залі під час їх концерту. Зазвичай вони перкалабають аж допоки всі од втоми не падають – згадаємо, що їх виступ на цьогорічному фестивалі закінчився уже на ранок. Стрибають всі!
Щирого кохання у повітрі не бракувало, Вінниця обожнює „Перкалабу” і це навзаєм. З десяток викликів на „біс!”, потрощені з веселими вигуками повітряні кульки, що прикрашали сцену і танці, танці, танці. Можливо й не всі хіти були виконанні в той вечір, але артполійний люд звик і сам себе розважати, тому зала порожніла під завзяті вигуки „Кафельний пам’ятник!” – співанку фестивального хору глухо-німих.
Дякуємо „Перкалабі” за те, що навчили так Миколая святкувати та подарували безодню позитиву!
Автор: Тимченко Лариса
Фото: Кушка Максим
Більше фот отут:
мені інколи шкода, що я не розумію цеї музики і не можу розділити ентузіазм. але я придумав хитрий прийом: коли хтось з навколонашоподільської тусовки затирає про Перкалабу, я уявляю, що мова йде про вечір слемової поезії чи виступ якихось інтелігентних виконавців. і тоді увесь такий «еге, оце-то чуваки відпочили!».
так от, зробивши цю уявну установку, кажу: «чотка рецензія, зачепило».
звісно ж, готовий заслати приватмеседжем свої мовні зайозауваження, яких цього разу, до речі, зовсім небагато.
Коментарі (4)
RSS згорнути / розгорнутиAndriy
gapochka
так от, зробивши цю уявну установку, кажу: «чотка рецензія, зачепило».
звісно ж, готовий заслати приватмеседжем свої мовні
зайозауваження, яких цього разу, до речі, зовсім небагато.svetophil
olya
Тільки зареєстровані й авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.