У собаки к человеку только одна просьба: люби меня.
Хелен Эксли

Останнім часом на сторінках газет та Інтернету частіше з’являються новини про жорстокі вбивства і знущання над безпритульними собаками, але все обмежується лише статтями.
Історія, яку я почула на днях, зворушила мене і змусила написати її тут… Де мене зрозуміють і підтримають.
День 24 вересня 2009 року став переломним для жителів по вулиці Шмідта і їх підопічних.
«В квітні місяці до нас в двір – почала свою розповідь Надія Петрівна (тут і надалі зміна імен і прізвищ) – викинули двомісячних щенят і їхню маму німецьку вівчарку. Нам сталу дуже шкода і ми вирішили їх приютити». На протязі п’яти місяців майже всі мешканці будинків допомагали їм як могли: хтось виносив теплі речі, годували їх.
«А позавчора, коли вбивали собак в нашому районі, вбили маму і одного з щенят. — зі сльозами на очах промовляла жінка. — Ми звернулися до депутата Міської Ради Іванової Надії Іванівні, вона обіцяла нам допомогти, але ніхто нічого не зробив. Ласка (так звати одну з собак) лишилася живою і тепер ми вдягнули їй ошийник, побудували будку і надіємося, що в наступний раз ми не втратимо її». Підчас усієї розповіді Ласка лежала тихенько біля нас і слухала все, що було сказано. Я впевнена, вона розуміла кожне слово, адже втратити рідну сестричку і маму, так само важко, як і для нас.
Єдине прохання Надії Петрівни – це, щоб для Ласки знайшовся хороший хазяїн. Тому я, від лиця цієї жінки, хочу попросити Вас, хто зможе знайти для собаки домівку звернутися до мене.
Ось деякі данні про собаку: суміш англійського стафорда і німецької вівчарки, 7 місяців.